Перші розкопки в Ассирії

Перші розкопки на території давньої Ассирії були розпочаті ще в середині ХІХ ст. Їхньою метою було виявлення та здобуття давніх пам’яток для подальшої відправки у музеї. На той момент дослідників мало цікавило оточення, у якому були знайдені залишки міст, що спотворювало картину під час інтерпретації знахідок. Початок розкопкам такого роду поклав П.Е. Ботт 1842 року, йому належить відкриття Хорсабада. Двома роками пізніше О.Г. Лейярд поділився своїм відкриттям — на півночі Іраку ним було виявлене місто Німруд (Калах).

Дещо пізніше були розпочаті розкопки сучасного типу. У даному разі вчені звертали увагу як на стратиграфію, так і на оточення пам’ятки; крім того, здійснювалися додаткові дослідження знайденого матеріалу. 1927 року американські вчені знову відвідали Хорсабад, а англійські дослідники продовжили розкопки в Німруді.

Калах

Місто Калах, засноване Ашшур-нацир-апалом ІІ (883 – 859 рр. до н.е.) на початку його царювання, спершу було представлене майже правильним квадратом зі стороною близько 2 км. На заході Калах мав природний кордон — річку Тигр, на півдні розміщувався канал, звідки відводилася вода з Верхнього Забу. На південному заході міста, на пагорбі, утвореному залишками колишніх поселень, розташовувалися головні палаци і храми. На південному сході знаходився царський арсенал, обнесений стіною.

Практично одразу після того, як археологи Лейярда прорили перші траншеї, були виявлені стіни та скульптурні прикраси резиденції Ашшур-нацир-апала, у тому числі знамениті бики шеду, що прикрашала вхід до палацу. Розкопки протягом деякого часу велися в покоях довкола церемоніальної зали палацу. Там були виявлені бронзові фігурки, алебастрові посудини, а також фрагменти настінного розпису, які обсипалися та, на жаль, не збереглися.

Перший етап розкопок у даному районі продовжувався до 1847 р. До того часу археологами було виявлено декілька інших приміщень — в тому числі, так званий Західний палац Ададнірарі ІІІ та Південно-Західний палац, що функціонував за часів правління Асархаддона. Неподалік також був знайдений «Чорний обеліск», котрий відноситься до правління Салманасара ІІІ.

Весь цей час Лейярд був впевнений, що виявив чудову Ніневію. Проте до 1847 р. Роульсон вже суттєво просунувся у вивченні клинопису. Тому незабаром Лейярд дізнався, що місто, котре він розкопує, не Ніневія, а Калах.

Вчений повернувся до Іраку 1849 року. Цього разу Лейярду вдалося виявити храм, присвячений богові Нінурті. Він був вимощений плитами, написи на яких містили аннали правління Ашшур-нацир-апала, а у святилищі храму була знайдена статуя царя.

1850 року Лейярд все ж розпочав розкопки в Ніневії. Там він виявив палац Синаххериба, після чого завершив свою польову діяльність. Протягом 1852-1854 рр. дослідження у Каласі були продовжені О. Рассамом. Він виявив храмовий комплекс, присвячений богові Набу, тут же була знайдена стела Шамши-Адада V та статуя, присвячена Адад-нірарі ІІІ.

Хорсабад

1842 року французьким консулом у Мосулі був призначений Поль Еміль Ботта. Того ж року він розпочав попередні розкопки на пагорбі Куюнджик, які спочатку не принесли особливих результатів. Робочі, найняті Ботта, розповіли консулові про те, що бачили скульптури за кілька кілометрів від цього пагорба. У березні 1843 р. Ботта з експедицією перемістився в указане робочими місце, і незабаром виявив споруду, яка пізніше стане відомою як палац Дур-Шаррукін або палац Саргона. Основою палацу, як і в Каласі, став давній пагорб. Місто оточувала кам’яна стіна з вежами та сімома воротами. У південній частині міста знаходився арсенал. Сам палац знаходився у південній частині та складався з двох частин, одна з яких призначувалася для церемоній.

Ботта також був впевнений, що розкопує Ніневію, однак пізніше його також спіткало розчарування. Невдовзі після 1848 р. Ботта був переведений до Леванту, а розкопки в Хорсабаді продовжив Віктор Плейс.

Ця експедиція з’ясувала загальне планування палацу, а найкраще збережені скульптури та найдрібніші знахідки були підготовані для відправлення до Парижа. Згідно розрахункам Плейса, за рік учасники експедиції розчистили 209 приміщень, котрі були розташовані довкола 32 двору, три храми та невеликий зікурат. Плейс розрахував, що товщина стін Дур-Шаррукіна складана 24 м, крім того, він дослідив всі сім воріт, портали трьох із яких були прикрашені скульптурами, котры майже повністю збереглися.

Однак 1855 року сталася трагедія. Плейс завершив опис знахідок та відправив вантаж до Франції. Скульптури з Хорсабада разом зі старожитностями з інших поселень довезли до Багдада, де їх упакували в ящики та завантажили на корабель, проте дістатися Франції їм не судилося. Кораблі спіткали напади ворожих племен та були затоплені. Але, на щастя, вантаж, який Ботта відправив кількома роками раніше, благополучно прибув до Парижа. Ця скромна колекція та пара крилатих биків — все, що залишилося від французьких знахідок в Хорсабаді.

Ніневія

Ніневія, як уже зазначалося, привертала увагу багатьох дослідників ще до її офіційного відкриття.

1843 року Лейярд продовжив попередні розкопки Ботта в районі пагорба Куюнджик, однак також не міг нічого знайти протягом довгого часу. Успіху дослідник досягнув лише 1847 р., коли виявив стіни величезної споруди — як потім виявилося, палацу Сінаххеріба. Роботи відновилися лише через два місяці, і Лейярд був розчарований, адже розкопки показали, що палац постраждав від пожежі. Проте незабаром з’ясувалося, що пошкодження не настільки великы, як очікував учений. Значна частина скульптур непогано збереглася. У ході розкопок було знайдено чимало табличок, які складали бібліотеку Сінаххеріба.

У ході розкопок виявилося, що міські стіни Ніневії утворювали неправильний прямокутник периметром близько 29 км із зовнішнім валом та ровом біля східної стіни. Палацовий пагорб позначає межу західної стіни, котра виходила до ріки; на другому пагорбі, який розташований південніше, знаходився арсенал. Під час розкопок точно не вдалося виявити місцезнаходження центральних воріт. Проте відомо, що ворота Нергала (на них збереглися зображення стражів-охоронців) були розташовані на північній стіні, а ворота Шамаша — на східній.

Далі Лейярд провів розкопки у незаселеній частині пагорба Набі Юнуса, де виявив написи Адад-нірарі, Сінаххеріба й Асархаддона. Проте місцеве населення ставилося до археологів вкрай вороже, тому 1851 року Лейярд полишив розкопки та передав управління О. Рассаму, який був місцевим уродженцем. Через рік Рассаму вдалося виявити Північно-Західний палац Ашшурбаніпала. Як виявилося, окрім чудових зображень сцен полювання цей палац містив іншу частину бібліотеки Сінаххеріба. Її виявлення — тріумф британських розкопок в Ніневії. Розкопки були завершені 1847 р. Дж. Смітом.

Список літератури

1. Ллойд С. Археология Месопотамии
2. Саггс Г. Величие Вавилона
3. Holloway S.W. Assur is king! Assur is king! Religion in the exercise of power in the Neo-Assyrian Empire.