Звідки пішла назва “скіф”?

У новій статті Т.К. Арзибаєв із Національної академії наук Киргизької Республіки доводить, що слово «скіф», а точніше, «скуз», виникло на основі давньотюркського етноніма «аскиз». «Аскиз», у свою чергу, — це складання двох назв племен — асиків і азів.

---

Найскладніша проблема скіфології — це походження самих скіфів та їхньої культури. За давніми джерелами, скіфи були конгломератом різних племен. За однією із версій, предки скіфів — представники зрубної культури, котрі потрапили у Північне Причорномор’я із Поволжя. Проте, поруч із цим, прихильники даної гіпотези вказують, що скіфський звіриний стиль та зброя прийшли ззовні. За другою версією, скіфська культурна своєрідність  формувалася під впливом народів Передньої Азії, під час перебування там скіфів. Остання теорія стверджує: культура скіфів самобутня, а сам народ прийшов із глибин Азії у VII ст. до н.е.

Головне джерело скіфології — «Історія» Геродота. Майже вся четверта книга присвячена саме їм. За Геродотом, скіфи прийшли з Азії, витіснені массагетами. У Європі скіфи прогнали кіммерійців зі своєї землі, завдали тяжкої поразки цареві Дарію та панували кілька років у Передній Азії.

На думку автора дослідження, назва «скіф» або, точніше, «скуз», є дериватом давньотюркського «аскиз».  «Аскиз», у свою чергу, — це складне слово з двох етнонімів — «асик» та «аз». Слід вважати, що аскизи — це союз двох цих «царських» племен. Перша письмова згадка про асизів міститься в ассирійських джерелах часів царя Асархаддона у формі «Ашкуза», згодом — в грецьких, але уже як «скіфи» — у флективній формі етноніма «аскиз».

Дану гіпотезу автори статті підтверджують археологічними знахідками. Назва царського кургану Саккиз на півдні від озера Урмія, звісно ж, — вкорочена форма давньотюркського «аскиз» (саки). Ази, можливо, походили зі східного Казахстану. Доказом є розкопаний у Київській області курган, який нагадує Чиликтинський у Казахстані. Таким чином, об’єднання двох племен могло відбутися у районах ріки Сирдар’я, що перегукується із розповіддю Діонісія Паріегета.

На межі VIII-VII ст. до н.е. скіфи вдираються на захід, у першій половині VII століття «країна скіфів» уже існувала та мала власного царя. Так, в ассирійських джерелах царя Асархаддона згадується скіфський цар Бартатуа. У них йдеться про те, як ассирійський цар подарував царівну зі свого гарему цареві скіфів та сподівається, що Ассирія і Скіфія «вступлять…чесно в союз».

Автор статті підсумовує: «безумовно, асизи були головними племенами» племінного союзу. «Археологічні дослідження підтверджують, що саме на ранньому етапі становлення скіфського суспільства найголовніші племена були вихідцями із Центральної Азії».