Група археологів на чолі з професором антропології Ієном Ходдером знайшла у неолітичному поселенні Чатал-Гьоюк давню фігурку богині. Ймовірний вік знахідки становить 8000 років. Фігурка виготовлена із вапняку близько 6300 – 6000 рр. до. н.е. Подібна знахідка є вкрай рідкісною для даної місцевості, оскільки подібні фігурки робили переважно з глини, котра з часом руйнується або сильно деформується у ґрунті.

На початку року польські археологи, що виявили дивну знахідку на південній частині ділянки, повідомили про неї Ходдеру. Одразу після прибуття на розкопки Ходдер побачив уже викопане житло значних розмірів. Біля його південної стіни були знайдені різноманітні предмети, у тому числі обсидіанове лезо та ще одна фігурка з жовтого вапняку нижчої, ніж статуетка, якості.

Кам’яна фігурка жінки має довжину 17 см і ширину 10,96 см, вага складає 1 кг. Лінн Мескелл, інший професор антропології Стендфорду, зазначила, що пропорції тіла дотримані доволі точно (окрім надто малих рук). Автор статуетки добре знав анатомію людського тіла.

Відрізняє фігурку не стільки її зовнішній вигляд, скільки майстерність, з якою вона виконана. Фігурка зображує жінку із заплетеним волоссям. Відвислі груди та виражений живіт дозволяють припустити, що це літня жінка. На статуетці тонко пророблені шкірні складки, а руки чітко відділені від решти тіла. Настільки тонку роботу можливо було здійснити лише спеціальними інструментами, виготовленими із кременю або обсидіану. На жаль, окрім невеликого обсидіанового леза до наших днів не збереглося жодних інструментів ремісника, який створив статуетку.

Статуетки, котрі зображують богинь родючості, широко розповсюджені в регіонах Південно-Східної Європи, Близького Сходу та Анатолії. Більшість дослідників вважають, що і дана фігурка не є винятком. Однак професор Мескелл стверджує: це — зображення жінки з великим статусом. У дискусіях з професором Мескелл доктор Ходдер зазначає, що в багатьох неолітичних суспільствах літніх людей особливо шанували, тому не виключено, що їх могли уявляти в якості богів. Крім того, старі могли мати високий статус у суспільстві у зв’язку із здійсненням ними ритуалів та прийняття рішень, які стосувалися всього суспільства.

Якщо ж взяти до уваги точку зору Мескелл, то в суспільстві Чатал-Гьоюка соціальна нерівність виникає уже 8 тисяч років тому.

Професор Ходдер зазначає, що в пізніших шарах поселення спостерігається відсутність поховань у будинках, котрі були характерними для ранніх періодів. Це дозволяє припустити, ніби такі статуетки могли слугувати заміною цього обряду.

Розкопки в Чатал-Гьоюці були розпочаті в 1961 р. британським археологом Джеймсом Меллартом, однак через 4 роки їх довелося призупинити за вимогою турецького уряду. Однак уже тоді було зрозуміло: Чатал-Гьоюк — це велике неолітичне поселення, яке має багато культурних шарів.

Місце лишалося незайманим до 1993 р., поки для вивчення пам’ятки Ієн Ходдор не зібрав міжнародну команду фахових археологів з різних університетів. Розкопки продовжуються донині. У 2012 р. неолітичне поселення Чатал-Гьоюк було внесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.