Інтерпретаційна схема, представлена нами у цій статті, буде ґрунтуватися на зміні знатного та незнатного статусу героїв. Усі розглянуті оповіді в цілому можна поділити на три групи. До першої належать ті герої, що народилися у знатній сім’ї та за певних обставин опинилися після народження у незнатній родині. До другої групи належать ті, хто розпочав життєвий шлях у сім’ї незнатного походження, однак волею долі був усиновлений знатною родиною. До третьої ж групи оповідей належать ті, у яких герой народжується у знатній родині, але, знов-таки, з огляду на певний збіг обставин, потрапляє до чужої знатної сім’ї та виховується там. Вся ця чудесна одіссея, яку герої здійснюють волею богів, неодмінно має у своєму складі ще один елемент, котрий споріднює всі ці три типи сюжетів. Даним елементом є пастух, або його субститут, тобто представник схожої професії — наприклад, рибалка, садівник, водонос. Цей пастух, рибалка, водонос тощо здійснює одну і ту саму функцію — він провідник. Він виникає тоді, коли необхідна зміна соціального статусу. Щоправда, місце його появи у схемі не завжди однакове, і  зараз ми можемо це відстежити, розглянувши три різні оповіді, які можна віднести до означених трьох груп.

Оповідь, яку ми обрали у якості прикладу першої групи міфів, де герой із знатної сім’ї потрапляє до незнатної, веде мову про Кіра Великого — засновника перської держави, котрий жив у VI ст. до н.е. Його історія розпочинається з того, що дід нашого героя, правитель Мідійського царства Астіаг, уві сні побачив, як із лона його дочки вийшло стільки води, що вона затопила всю Азію. Він поділився змістом сновидіння із людьми, котрі тлумачити сни, які й повідали: його онук підкорить всю Азію. Астіаг налякався цього і віддав свою дочку заміж за перса, котрий мав становище гірше, аніж у середнього мідійця.  Після цього Астіаг побачив ще один сон. Йому наснилося, що із лона його дочки виросла виноградна лоза, яка своєю тінню закрила всю Азію. Переказавши дане сновидіння своїм радникам, він одержав те ж саме попередження стосовно власного онука. Після цього правитель відправив за дочкою, що на той момент була вагітна, для спостереження за нею та вбивства дитини після її появи на світ. Коли немовля народилося, цар віддав його своєму слузі, котрий мусив позбутися дитини, залишивши її у кошику на пустельній горі. Той, у свою чергу, передоручив цю справу царському пастухові Мітридату, який зглянувся на дитиною і замість новонародженого Кіра покинув там власного мертвонародженого сина. Одного разу Кір, граючись з іншими дітьми у царя, був обраний правителем, після чого роздав всім накази. Один хлопчик, нащадок знатного мідійця, відмовився виконувати накази «пастушого сина», тому Кір наказав решті схопити його та відшмагати. Хлопчик дуже розлютився та розповів батькові про все, що трапилося, а той поскаржився Астіагу. Коли настав час розбиратися, Кіра привели до Астіага, і той впізнав у ньому онука. Провидці сказали, що передбачення здійснилося, коли Кір став царем під час гри, тому Астіагові більше не варто побоюватися нащадка. Почувши це, той повернув Кіра доньці та її чоловікові. Схема, яка вимальовується із сюжету оповіді, виглядає наступним чином:

1. Народження у знатній сім’ї.
2. Потрапляння до незнатної родини через пастуха.
3. Повернення до знатної сім’ї.

Залишивши виклад смислу цих операцій наостанок, переходимо до другого типу оповідей, де сюжет починається з народження героя у незнатній родині із подальшим потраплянням до знатної. Ця група представлена оповіддю про Мойсея. Мойсей з’явився на світ у сім’ї служниці фараонової дочки, котра мала єврейське походження. Побоюючись за життя своєї дитини через гоніння фараона на єврейський народ, вона поклала дитя у кошик, який залишила в очереті.  Там кошик знайшла дочка фараона і, пошкодувавши немовля, вирішила залишити його та виховати як власну дитину. Так Мойсей опинився у знатній родині. Коли він підріс та дізнався своє істинне походження, він не зміг примиритися із пригніченням єврейських рабів та вбив єгипетського наглядача. Після цього Мойсей тікав і, потрапивши на землю священика Мадіамського, захистив його дочок, що пасли батькові стада. Той на знак вдячності прихистив Мойсея, давши дозвіл на шлюб з однією із своїх доньок. Після цього Мойсей почав пасти стада овець свого тестя, повернувшись до незнатного становища. Схема життєвих подорожей Мойсея виглядає наступним чином:

1. Народження у незнатній родині.
2. Потрапляння до знатної сім’ї.
3. Повернення до незнатної родини через пастуха.

Особливу увагу в цьому випадку слід звернути на момент появи у сюжеті пастуха, який виникає наприкінці оповіді при поверненні героя до свого початкового становища. Детальніше про це буде сказано наприкінці роботи, однак сам даний факт, даний перебіг розповіді доволі незвичний.

Остання група оповідей, виділених нами, буде представлена у нашій роботі міфологічним сюжетом, що розповідає про Телефа. Телеф — це син Геракла і афінської жриці Авги, які, в свою чергу, мали царське походження. Він був зачатий у храмі Афіни, після чого у місто Тегея прийшов мор та голод. Тоді егейський цар Алей, батько Авги, запитав у піфії — провидиці, котра віщувала від імені Аполлона — у чому полягає причина негараздів, які спіткали місто. Та відповіла, що у храмі Афіни був здійснений злочин. Тоді Алей прийшов до храму і побачив, що його донька вагітна. З’ясувалося: коли Геракл гостював у Тегеї, він напідпитку оволодів незайманою жрицею. Тегейський цар не наважився вбити свою дочку, проте вигнав її з міста. Вона зрештою опинилася у місійського царя Тевфранта, який побрався з нею. Телеф же був народжений та залишений матір’ю на горі Парфенії, де його знайшли пастухи царя Корифа, котрий і взяв хлопчика до себе в палац, де виховував його як рідного сина. Коли він виріс, дізнався, що був підкидьком. Тоді Телеф попрямував до піфії, аби дізнатися, де його справжні батьки. Та розповіла, де шукати матір, і юнак вирушив до Місії, де знайшов Авгу, на ту мить — колишню дружину Тевфранта. Від неї він дізнався, що вона — його мати, а батько його — Геракл. Легко повірив у це Телеф, адже жодна жінка ще не народжувала Гераклові сина, так схожого на батька. Після цього возз’єднання Тевфрант віддав Телефові свою доньку за дружину, зробивши того спадкоємцем престолу. Такими є життєві поневіряння Телефа, які можна представити у наступній схемі:

1. Народження у знатній сім’ї.
2. Потрапляння через пастуха до чужої знатної родини.
3. Повернення до рідної сім’ї.

Отож, нами були розглянуті розповіді  про героїв, кожен з яких функціонує за певною схемою. Тепер необхідно визначитися із смисловим наватаженням, яким, як ми вважаємо, наділяли автори оповідей дані сюжети. Перш за все, розберемося із пастухом та його роллю. Припустимо, що пастух або представник іншої схожої професії виконує роль рятівника для нашого героя, слугує тим елементом, котрий змінює його долю, залишає йому життя. Так, наприклад, пастух в сюжеті про Паріса, що належить до першої групи оповідей, підібрав його після того, як той був покинутий помирати на горі Іда. У оповіді про Мойсея пастух з’являється наприкінці оповіді, коли герой потребує допомоги як ніколи. Коли старий світ, у якому він виріс, відкинув його, примушуючи рятувати своє життя, він знаходить притулок та порятунок у пастухів. Чи не в цьому полягає головна роль пастухів? Вони — пастирі, послані богами, призначені героям, щоб вести їх по життю, спрямовувати їх під час труднощів, бути порятунком. Пастух веде героя, як веде свої стада. Це ж стосується і садівника, що стежить за своїм садом, рибалки, котрий виловлює свою рибу, водоноса, якому потрібно майстерно впоратися з водою. Стосовно ж смислового підґрунтя всієї життєвої одіссеї наших героїв, то за нею, як нам здається, прихована ідея богообраності цих персонажів, які, попри різноманітні перешкоди, досягли вершини, ставши правителями, вождями народів — безумовно, не без допомоги тих самих богів, котрі послали нашим героям рятівне коло у вигляді пастуха та йому подібних.

1. Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.
2. Кун, Н.А. Мифы и легенды Древней Греции / Н.А. Кун. М.: АСТ; СПб.: Полигон, 2005. – 479 с.
3. Ранк, О. Миф о рождении героя / О. Ранк. – М. : Рефл-бук, Ваклер, 1997.– 252 с.
4. Книга Исход // Русская Православная Церковь [Електронний Ресурс]. – Режим доступу: http://www.patriarchia.ru/bible/ex/2.htm – Дата доступу: 29.03.2016.